Фейковий реєстр апостилів: чому порада «дивіться на gov.ua» не рятує власників освітніх документів

Що сталося

27 серпня 2026 року Міністерство юстиції повідомило, що фахівці його галузевої команди реагування на кіберінциденти виявили сайт, який імітує офіційний Електронний реєстр апостилів. Підроблений ресурс, за формулюванням відомства, може використовуватися «для введення громадян в оману та збору персональних даних». Триває робота з блокування.

Новину підтверджують «Інтерфакс-Україна» з посиланням на заяву Мін’юсту та «Судово-юридична газета». Рекомендації однакові в усіх переказах: перевіряти адресу сайту, пам’ятати, що офіційні державні ресурси України використовують домен gov.ua, не вводити персональні дані на сторінках сумнівної справжності й не переходити за підозрілими посиланнями.

Одна деталь, яку варто зафіксувати окремо: домен фейкового сайту публічно не названо. Ні Мін’юст, ні агенції його не оприлюднили. Тобто заблокувати конкретну адресу в себе в голові неможливо — працює тільки зворотна логіка: знати точну адресу справжнього реєстру й не приймати нічого іншого.

Чому це стосується саме наших читачів

Клон реєстру апостилів — не абстрактна кіберзагроза. Це майже ідеально націлений інструмент саме на людину, яка легалізує документи.

Подумайте, хто взагалі гуглить «перевірити апостиль». Це людина, у якої вже є документ і є дедлайн: подача до університету, нострифікація, віза, працевлаштування. Часто вона за кордоном і не може ні зайти в МОН, ні зателефонувати в робочі години Києва. Часто вона щойно заплатила посереднику й хоче переконатися, що штамп справжній. І майже завжди вона в стані, коли готова ввести будь-що, аби швидше отримати «зелену галочку».

Додайте до цього те, що процедура для більшості людей одноразова. Немає звички, немає закладки в браузері, немає відчуття «щось не так» — бо як має виглядати «так», людина не знає. Вона переходить за першим посиланням у видачі.

Головна пастка: реєстрів апостилів не один

Ось те, чого немає в рекомендаціях Мін’юсту і що робить пораду «шукайте gov.ua» небезпечно неповною.

В Україні апостиль проставляють різні компетентні органи, і єдиного реєстру для всіх апостилів не існує. Реєстр Мін’юсту прямо про це попереджає у себе на сторінці: він дозволяє перевірити «лише апостиль, проставлений компетентним органом України — Міністерством юстиції України після 09.11.2015», а «апостилі, проставлені іншими компетентними органами України, не підлягають перевірці в цьому реєстрі».

Апостиль на документи про освіту проставляє МОН. У реєстрі Мін’юсту його немає й ніколи не було. Перевірка апостилів МОН живе в окремому «Електронному журналі апостилів» — на сайті Національного інформаційного центру академічної мобільності ENIC UKRAINE, за адресою enic.in.ua.

Подивіться на цю адресу ще раз. Це зона .in.ua, а не gov.ua. Сайт оператора апостилю МОН — ДП «Інформаційно-іміджевий центр» — теж живе на apostille.in.ua. Обидва ресурси офіційні, обидва не в державній зоні.

Що апостильовано	Хто проставляє	Де перевіряти	Зона домену
Диплом, атестат, свідоцтво про освіту	МОН	`enic.in.ua` — «Перевірка апостилів МОН»	`.in.ua`
Свідоцтва РАЦС, нотаріальні, архівні документи	Мін’юст	`apostille.minjust.gov.ua`	`.gov.ua`
Документи інших держорганів	МЗС	у реєстрі Мін’юсту не перевіряються — запит до органу, що проставив апостиль	—

Тепер складіть картинку з точки зору людини з апостильованим дипломом. Вона читає новину, йде на apostille.minjust.gov.ua, вводить номер свого апостиля — і не знаходить нічого. Бо й не мала знайти: це чужий реєстр. Далі вона робить рівно те, чого не варто робити — повертається в пошук і шукає «інший реєстр апостилів». Ось у цю щілину фейк і заходить.

Окрема дрібниця, яка додає плутанини: на запит «Електронний реєстр апостилів» пошуковики видають ще одну адресу в зоні Мін’юсту — era.minjust.gov.ua. Станом на 27 серпня вона віддає порожню сторінку з тим самим заголовком у вкладці. Технічно це gov.ua; практично — не те, що вам потрібно. Ще один доказ, що зона домену сама по собі нічого не доводить.

Ознака, за якою реєстр відрізняється від приманки

Замість того щоб запам’ятовувати списки «поганих» доменів, простіше запам’ятати, як влаштований справжній реєстр. А влаштований він контрінтуїтивно скупо.

Реєстр Мін’юсту питає три речі:

номер апостиля (пункт 8 штампа);
дату проставлення апостиля (пункт 6);
контрольний код перевірки (під формою апостиля) — і то лише для апостилів, виданих з 01.03.2026; для старіших поле не заповнюється.

Плюс галочка «Я не робот». Усе. Окремо реєстр приймає завантаження файла електронного документа з електронним апостилем — для тих, що видані після 1 березня 2026 року у форматі ASiC-E.

Журнал апостилів МОН на enic.in.ua питає теж три речі:

номер апостиля (пункт 8);
номер заявки — додатковий номер вище штрихкоду у форматі AZ-12345-67;
дату видачі апостиля (пункт 6).

Усі три поля обов’язкові, літери вводяться латиницею.

Зверніть увагу, чого немає в жодному з них: прізвища, імені та по батькові. Дати народження. Паспортних даних. Номера телефону. Електронної пошти. Завантаження скана диплома «для звірки». Реєстрації. Оплати. Реєстру не потрібно знати, хто ви, — йому потрібно знати номер штампа й дату.

З цього виходить робочий критерій, який не залежить від того, як виглядає сайт і в якій він доменній зоні:

Якщо «реєстр апостилів» просить ваше ПІБ, дату народження, паспортні дані, телефон, пошту, скани документів або оплату — це не реєстр. Незалежно від того, наскільки переконливо він скопіював герб і верстку.

Це сильніша перевірка, ніж «подивіться на домен», бо її не обходять покупкою схожого домену чи сертифіката. Замок HTTPS у адресному рядку, до речі, теж не доводить нічого: сертифікат сьогодні безкоштовний і видається за десять хвилин будь-кому, включно зі шахраєм.

Чек-лист перед тим, як щось вводити

Наберіть адресу вручну, а не переходьте з пошуку чи з повідомлення. Освітні документи — enic.in.ua, розділ «Перевірка апостилів МОН». Документи РАЦС і нотаріату — apostille.minjust.gov.ua.
Звіртеся, що орган збігається. Апостиль МОН у реєстрі Мін’юсту не знайдеться — це не ознака підробки, це інший реєстр.
Подивіться на форму. Три поля з номерами й датою — норма. Персональні дані, файли, оплата — стоп.
Перевірте межі за датою. Реєстр Мін’юсту працює з апостилями після 09.11.2015, журнал МОН — з 18.01.2013. Старіший апостиль онлайн не перевіряється в принципі, і сайт, який обіцяє перевірити апостиль 2005 року, вже цим себе виказує.
Не платіть за перевірку. Обидва сервіси безкоштовні. Платна «перевірка апостиля» — окрема ознака.
Не шукайте «альтернативний реєстр». Якщо офіційний не знайшов ваш апостиль, це питання до органу, що його проставив, а не привід шукати інший сайт. Для апостилів МОН, яких немає в журналі, ENIC приймає запити на [email protected].

Що фейк реально забирає — і навіщо

Тут корисно бути точним, без залякування. «Збір персональних даних» звучить абстрактно, тому розкладу на конкретні сценарії, які я бачу в практиці.

Скани документів. Диплом плюс паспорт — це готовий комплект для підробки пакета на нострифікацію або для оформлення чогось на ваше ім’я. Сторінка перевірки, що просить «завантажити документ для звірки», отримує саме те, за чим прийшла.

Зв’язка «ПІБ + телефон + який саме документ ви легалізуєте» — найцінніше. Вона дає адресний дзвінок, у якому вам називають ваш власний документ: «ваш апостиль зупинено на етапі реєстрації, потрібна доплата адміністративного збору». Людина, яка справді подала документи й чекає, у це вірить. Саме тому такі сайти й ставлять біля реєстрів — вони збирають людей у момент очікування.

Пошта. Далі йде фішинг наступним колом: лист «від МОН» чи «від Мін’юсту» з посиланням і вкладенням.

Зверніть увагу на економіку: щоб це спрацювало, шахраю не треба нічого зламувати. Достатньо, щоб ви самі акуратно заповнили форму.

Якщо ви вже ввели дані

Без паніки, по кроках.

Згадайте, що саме ввели. Якщо тільки номер і дату апостиля — витік мінімальний, реєстрові дані не є секретом. Якщо ПІБ, паспорт, телефон або скани — далі за списком.
Змініть пароль, якщо на тому сайті ви вводили пароль від пошти чи будь-якого сервісу, і увімкніть двофакторну автентифікацію.
Ніяких оплат і жодних дзвінків «навздогін». Якщо після цього вам телефонують «з МОН» чи «з Мін’юсту» й просять доплатити — це наслідок витоку, а не збіг. Покладіть слухавку й передзвоніть самі за номером з офіційного сайту.
Якщо ви передали банківські дані — блокуйте картку через застосунок банку негайно.
Повідомте про сайт. CERT-UA приймає повідомлення про кіберінциденти на [email protected], телефон +38 (044) 281-88-25 (у вихідні цілодобово +38 (044) 281-88-01). Заяву про шахрайство можна подати через ticket.cyberpolice.gov.ua. Збережіть скріншот і повну адресу сторінки — без них звернення майже нічого не варте.

Для колег по ринку

Окремо — бюро перекладів, консультантам і агенціям, які працюють з легалізацією.

Перевірте посилання, які ви даєте клієнтам: у листах-інструкціях, на сайті, у ботах. Формулювання «перевірте апостиль у реєстрі Мін’юсту» для освітнього документа технічно неправильне — і саме воно відправляє клієнта шукати «інший реєстр». Правильна інструкція розділяє два випадки й дає точну адресу під кожен.

Це той рідкісний тип помилки, який нічого не коштує виправити й дорого коштує залишити: клієнт, який втратив дані після вашої інструкції, прийде з претензією до вас, а не до пошуковика.

Коротко

Новина справжня: Мін’юст 27 серпня 2026 року підтвердив існування сайту-клона Електронного реєстру апостилів і працює над його блокуванням. Домен фейку не оприлюднено.

Порада «офіційні ресурси — у зоні gov.ua» правильна для реєстру Мін’юсту й не працює для освітніх документів: офіційна перевірка апостилів МОН розміщена на enic.in.ua, поза державною зоною.

Найнадійніша ознака — не домен і не замок HTTPS, а склад форми. Справжній реєстр питає номер апостиля, дату й (для нових апостилів Мін’юсту) контрольний код. Він не питає, хто ви, не просить сканів і не бере грошей.

Якщо ви не впевнені, у якому реєстрі має бути ваш апостиль, або перевірка не дала результату — напишіть мені. Це швидше й безпечніше, ніж шукати відповідь у пошуковій видачі.